Манявський скит, Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, Хресто-Воздвиженський монастир «Манявський скит» – православна обитель у Карпатах, поблизу села Маняви Івано-Франківського району Івано-Франківської області на березі річки Батерс (Скитець, притока Манявки, басейн Дністра). У цій місцевості, за переказами, двічі з’явилася Пресвята Богородиця, а ще тут у добатиївський період, можливо, діяв невеликий печерний скит «Блаженний камінь».
Скит Манявський заснував у 1606 році монах-схимник із Афону Йов Княгиницький разом із Йоаном Вишенським і Захарією Копистенським. У 1620 році патріарх Константинопольський Тимофій II і патріарх Александрійський Кирило Лукаріс надали монастирю право ставропігії. На Київському православному соборі 1628 року під головуванням митрополита Йова Борецького Скит Манявський наділено званням протомонастиря (головуючого монастиря) Руського, Белзького та Подільського воєводств. На той час йому підпорядковувалися 556 монастирів. Окрім того, в Галичині та Молдові діяли сім монастирів-філій Скиту, зокрема Угорницький, Сучавицький, Путненський, Драгомирненський, Нямецький монастирі.
Потужним духовним і культурним осередком Манявський скит став за часів митрополита Київського Петра Могили. У монастирі налічувалося 200 ченців, він мав багату бібліотеку, сім храмів разом із головним Хресто-Воздвиженським собором, келії, фортифікаційні споруди. Манявські ченці заснували школу іконопису, найвизначніший представник якої Йов Кондзелевич створив іконостас до Хресто-Воздвиженського собору (1698–1705 рр.; нині зберігається у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького). Тут діяла і школа партесного співу (Теодозій (Дмитро) Княгиницький, племінник Йова Княгиницького).
28 травня 1998 року частково, а 30 листопада 1999 року повністю монастир передано Івано-Франківській єпархії УПЦ КП (нині – Православна Церква України), що дало поштовх другому відродженню святині.
)