Максимъ Антоновичъ Славинскій. Напис на звороті: "З новим роком і з новою шанобою Вашого славного імени. Щирий до вас М[аксим]. Славінський" 2-15/1 1903 р[оку] 4, Рождественская 4.
Максим Славинський – український поет, перекладач, публіцист, громадсько-політичний діяч. Іван Франко знав М. Славинського як перекладача з німецької літератури, зокрема поезії Генріха Гейне. У Франковій бібліотеці була видана у Львові в 1892 році збірка перекладів Лесі Українки і Максима Славинського "Книга пісень Генріха Гейне" з передмовою Олени Пчілки. Не без участі Франка було вміщено у збірнику "На вічну пам'ять Котляревському" у перекладі М. Славинського і вірші німецького філософа Ф. Ніцше "На чужині", "Пісня" і "Вночі" (переспів). У процесі таких тісних зв'язків між Іваном Франком та Максимом Славинським і появилася на початку 1903 року у Франковому домі ця візитка. Крім візитки збереглося два листи Івана Франка до Максима Славинського (1900 і 1904 рр.) та переклади Максима Славинського з Генріха Гейне. з правками Івана Франка. ЦІ документи свідчать про те, що Іван Франко пильно спостерігав за перекладацькою і поетичною творчістю Максима Славинського. (Текст – Катерина Зозуляк).
ru
