Объекты

промислу (тепер – Віденський університет прикладних мистецтв). Репрезентує реалістичний напрям у мистецтві. У ранній період творчості працювала як живописиця. Хист художниці проявився насамперед у жанрі краєвиду, портрета і натюрморту. Протягом 1900–1910-х рр. створила серію середземноморських пейзажів та етюдних портретів жителів Далмації. Брала участь у виставках у Відні (1900, 1910), на яких представила натюрморти й одне з програмних полотен – «Далматинські селянки». У роки Першої світової війни проживала в Сілезії. У 1919 р. повернулася до Львова. Львівський період окреслюють пошуки в різноманітних графічних техніках, активна виставкова діяльність, культурно-громадські починання. Від 1919 р. Ю. Кратохвиля-Відимська – членкиня Спілки львівських художниць-графіків і постійна учасниця спілчанських виставок. Виконувала обов’язки заступниці голови організації (від 1933 р.). У 1921–1923 рр. студіювала на курсах живопису (керівник – К. Сіхульський) у Державній промисловій школі (тепер – ЛДКДУМ ім. І. Труша). Від 1924 р. постійно брала участь у виставках ТПОМу. В 1926 р. стала кореспонденткою Паризької асоціації поширення художніх зв’язків, відтак була нагороджена орденом Академічних пальм (1932) і удостоєна звання офіцера Паризької академії мистецтв за налагодження взаємин між французькими та українськими художниками. Наприкінці 1920-х рр. опанувала всі графічні техніки: офорт, акватинту, дереворит, лінорит, суху голку, мецо-тинто, монотипію. Від 1931 р. належала до Варшавського товариства заохочення образотворчого мистецтва, від 1940 р. – членкиня Спілки радянських художників України. Від 1930 р. – часу першої подорожі Ю. Кратохвилі-Відимської на Гуцульщину – наскрізною в її творчості стала гуцульська тематика. Краєвиди живописного краю, пам’ятки народної архітектури, портрети селян, побутові сцени відображено у великому циклі «Гуцульські мотиви» (1930 – 1940-ві рр.), створеному в техніках деревориту, офорта, акватинти та монотипії. Графічний цикл пейзажів (1929–1932) мисткиня виконала також як підсумок мандрівок Західною Європою. У 1930-х рр. працювала над серіями естампів «Старий Львів» і «Львівські вежі». Сформувала серію офортів «Старольвівські крами» (1934–1936), підкольорованих аквареллю. Авторку відзначено бронзовою медаллю на Паризькій виставці (1938). У 1937–1939 рр. Ю. Кратохвиля-Відимська звернулася до натюрморту. У 1950-х рр. реалізувала графічну серію, присвячену життю І. Франка, створила галерею графічних портретів письменників (А. Міцкевича, М. Гоголя, Т. Шевченка та ін.).