Фото погрудне, анфас. Єфремов Сергій. В мундирі, з маленькою бородою. Внизу праворуч факсиміле фотографа, ліворуч – французькою мовою напис: à Kieff (Київ) На звороті автограф: "Високоповажному и дорогому учителеві О[лександру] Я[ковичу] Кониському на незабудь. С. Єфремов ІІ/5 900". Також є печатка музею НТШ у Львові. Київ, фотограф Францішек де Мезер. Єфремов подарував своє фото Кониському незадовго до смерті останнього. У нарисі "Про дні минулі" Єфремов писав про свої зносини з Кониським: "В його самітній світлиці проти пам’ятника Бобринському завжди горів огонь великої любови до України, часом один-єдиний навкруги, і не диво, що ми злітались на той огонь, і багато я особисто хороших вечорів і за роботою, і за розмовами, і за товаристськими жартами пережив у тій пам’ятній світлиці, багато й тривожних ночей пересидив над ліжком хворого, в якому бачив не тільки вчителя, а й особисто дорогу людину".
На творчість Сергія Єфремова Іван Франко мав великий вплив. Інтелектуали, між якими була двадцятирічна різниця у віці, кілька разів зустрічалися, активно спілкувалися за посередництва листів. Про значення постаті Івана Франка у житті Сергія Єфремова пише літературознавиця Елеонора Соловей: "Франко в житті Єфремова відігравав надзвичайно велику роль. Нарівні із Шевченком та Драгомановим був кумиром, взірцем і мірилом цінностей. Був, проте, на відміну від них, і сучасником, співрозмовником, співучасником суспільного та літературного процесу" (Е. Соловей "Єфремов і Франко. До 130-х роковин Сергія Єфремова, "Слово і Час", 2006, №10).
