Дім Франка / Franko House Франкові ювілеї

Франкові ювілеї

Перше велике свято, організоване на честь Івана Франка його однодумцями – «товаришами праці і переконань», за висловом самого поета, – відбулося 30 жовтня 1898 року. Того дня з нагоди 25-ліття творчої діяльності Івана Франка вшанувати ювіляра зібралися представники різних верств українського народу: від інтелігенції до селянства.
Відлік Франкової творчості вели від першого друкованого вірша «Моя пісня», що вийшов у журналі «Друг» 1874 року. Святковий вечір відбувся в готелі «Жорж» (на місці старої будівлі два роки по тому буде зведено нову). Повна зала людей зустріла шановного доктора Франка гучними оплесками. Піднялася завіса, на сцені посеред зелені стояв чудовий портрет ювіляра роботи його приятеля, художника Івана Труша, а на столі лежали подарунки.
З вітальними словами виступили голова ювілейного комітету Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Стефан Новаківський, Наталія Кобринська, Гриць Гарматій, Михайло Павлик. У своїй промові Іван Франко дякував за зорганізоване в його честь свято, а ще наголосив на місії, задля якої трудився всі ці роки. «Нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається руський народ», – такими словами він закінчив свій виступ.
На адресу ювілейного комітету надійшло багато вітальних телеграм від найближчих громад і з далекого зарубіжжя. Частина з них і досі зберігається у фондах Дому Франка.
Особливо цінним експонатом меморіальної експозиції Музею є Ріг достатку – ріг буйвола оздоблений бронзою. Витвір високомистецької роботи, який своєму приятелеві, Іванові Франку, передала в дарунок видатна українська співачка Соломія Крушельницька.
У виступі на святі 25-ліття творчої діяльності Івана Франка Михайло Павлик бажав ювілярові сприятливих для подальшої праці умов і діждати круглого 50-літнього ювілею: «Ми бажаємо горячо, аби Ти міг зробити ще більше і аби ми в свій час відсьвяткували сьвято ювилея твоєї 50-лїтної працї всенародним руським сьвятом по всїй Руси-Українї і при зовсїм вільних умовах».
На жаль, доля не відміряла Франкові ще двох з половиною десятків років. Проте 7 грудня 1913 року з ініціативи «Сокола-Батька» в рухівні цієї молодіжної спортової організації у Львові відбулося свято 40-ліття творчої і громадської праці Івана Франка. Приготування тривали більше ніж пів року. У страховому товаристві «Дністер» було відкрито рахунок для збору коштів на дар ювілярові. Саму залу рухівні з приводу Франкового свята напередодні відремонтували й прикрасили. Охочих привітати письменника було так багато, що не всім вдалося потрапити всередину. На заході були присутні і діти Франка – Петро та Ганна. Саме дочка Івана Франка прийняла головний подарунок, приготований для ювіляра сокільськими і січовими осередками «Сокола-Батька», – срібний лавровий вінок із вітальним написом. Тепер це один із найцінніших експонатів Музею.
Після відходу Івана Франка щоп’ять років з більшим чи меншим розмахом відзначали роковини його смерті, а пізніше – річниці народження. Наймасасштабнішим посмертним ювілеєм Івана Франка було 100-річчя від дня народження письменника 1956-го. Хоч він і припав на час так званої «хрущовської відлиги» у Радянському Союзі, чиновники від культури строго координували заходи й не виходили за ідеологічно встановлені рамки радянського франкознавства. Показовим фактом є хоча б те, що дочці письменника Анні Франко-Ключко, яка мешкала тоді в Торонто, не дозволили приїхати в Україну на урочистості. Попри наміри влади відбути цей ювілей в межах Радянського Союзу, українська громадськість зайняла активну позицію і фактично в останній момент організувала святкування на міжнародному рівні. Під час низки важливих ювілейних заходів діаспорне українство відкривало світові образ Івана Франка – національного пророка одного з народів Європи, а не революціонера-демократа, що сформувався під впливом «великої російської літератури».
Після відзначення 100-літнього ювілею впродовж кількох років важливим напрямком роботи працівників Музею Івана Франка у Львові став збір матеріалів з ювілейних заходів. Завдяки цим зусиллям фондову колекцію поповнили афіші, запрошення на урочисті події, номери газет, фотографії з ювілейних торжеств. Круглі дати з дня уродин чи смерті Івана Франка, які тепер щорічно відзначає українська громада, – це не просто привід вшанувати великого українського письменника, адже всілякі вшанування, за словами самого письменника, мають супроводжуватися почуттям обов’язку й «ненастанною» працею.
Власне, вірність обов’язку і праця – то дві життєві заповіді Франка, які він засвоїв змалку і які сповідував протягом усього життя. Отож в часі 150-літнього ювілею творчої праці Івана Франка, реалізовуючи проєкт «FrankoData», команда Музею почувається до обов’язку, зберігаючи пам’ять про господаря Дому, зробити його ближчим для кожного.

[ 56 Объекты ]