О собрании
Фонд народного мистецтва налічує понад 20 тисяч одиниць збереження і становить значну частину зібрання Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Формування колекції розпочато в рік постання Церковного музею (1905), і відтак її активно примножувано (особливо в 1908–1912 рр.). Здебільшого це вироби невідомих народних майстрів XVII–XXІ ст. – твори, які вирізняються не лише певним утилітарним завданням, а передовсім своїм мистецьким вирішенням. Серед них є рідкісні зразки переважно з теренів Західної України, дещо менше – з Центральної України.
Завдяки надбанням під час експедиційних поїздок, дарункам колекціонерів і майстрів, фондовим закупівлям колекцію поповнили елементи народного вбрання, прикраси, предмети посуду та меблів, хатні оздоби (малюнки, інтер’єрні тканини й інші майстерно виконані твори). До розвитку фонду особисто спричинився засновник музею – митрополит Андрей Шептицький, який приділяв велику увагу народному, «людовому» мистецтву і спрямовував кошти на його підтримку.
Сьогодні фонд народного мистецтва обіймає різні за видами фондові групи збереження. Найчисленнішою з них є група «Вишивка» (понад 8 тис. од. зб.), в якій зберігаються здебільшого зразки вишивок, що слугували декором різних частин народного вбрання. Вони демонструють характерні орнаменти, колорити та техніки виконання. Це, зокрема, велика кількість уставок жіночих сорочок, «морщинок», зразків вишивки на рукавах, комірах-стійках, пазухах жіночих і чоловічих сорочок, манжетах і подолах вишиванок. Цілісно-інформаційними є колекції О. та І. Бачинських, С. Качмарської, А. Кабарівської, Ю. Александровича, сестер Кульчицьких, Г. Смольського. Їхні збірки стали базовими у фонді «Вишивка».
Група «Кераміка» налічує 1947 одиниць збереження і репрезентує майже всі відомі центри гончарства, які діяли в Україні протягом XVIIІ–XX ст. У колекції зберігаються кахлі, посуд, іграшки, а також скульптури та декоративні композиції професійних майстрів ужиткового мистецтва. Окраси групи – роботи народних майстрів-гончарів О. Бахматюка, І. Баранюка, П. Кошака, П. Цвілик, В. Шостопальця, І. Гончара й інших.
Художню обробку дерева та металу представлено у фондовій групі «Дерево. Метал. Шкіра», яка містить 1273 одиниці збереження. Серед предметів переважають вироби гуцульських мосяжників, різьбярів і бондарів. Окрім того, до групи належать зразки народної дерев’яної скульптури, зброї, аксесуарів, дерев’яної іграшки переважно зі західних теренів України. Дерев’яний посуд ужиткового характеру та декоративні тарілки і скриньки, меблі, рамки й інші предмети інтер’єрного призначення рясно декоровані різьбленням, випалюванням, інтарсією та інкрустацією, що свідчить про високий рівень розвитку народних промислів на Гуцульщині. Яскравим прикладом є низка робіт авторства майстрів відомої родини Шкрібляків із Яворова. До збірки увійшли також пам’ятки, які подарував НМЛ митрополит Андрей Шептицький, предмети зі спадщини В. Шухевича, закуплені колекції Л. Якиб’юка та старости Заградника.
Збірка народних тканин, килимів та одягу налічує 3333 предмети. Це зразки виготовлених у домашніх умовах тканин інтер’єрного призначення, одягові тканини, рушники, килими. Окрему підгрупу становить народне вбрання з різних етнографічних регіонів України: строї кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. з Опілля, Лемківщини, Бойківщини, Покуття, Гуцульщини, Буковини, Західного та Східного Поділля, Волині. У колекції зберігається понад 500 одиниць натільного одягу, який представляють здебільшого святкові сорочки, декоровані вишивкою, зрідка тканням. Саме сорочка є тим характерним елементом народної ноші, за яким можна визначити місцевість походження власника. Окрім натільного одягу, у фонді зберігаються поясне (обгортки, запаски, спідниці, фартухи, штани), нагрудне (безрукавки, кептарі, лейбики, камізолі, горсети, кабати) та верхнє вбрання (сердаки, кожухи, свити, семряги, опанчі), а також головні убори (перемітки, хустини, бавниці, очіпки, упліти, вінки, капелюхи).
Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького володіє однією з найцінніших збірок килимів. Це майже 300 одиниць збереження, які репрезентують килимарство Наддніпрянської України, Слобожанщини, Поділля, Буковини, Гуцульщини, Опілля. У фонді представлено й авторські килими, які створено за проєктами художників П. Ковжуна, П. Холодного, сестер Кульчицьких. Доповнюють збірку зразки килимів із Персії, Боснії, Сербії, Хорватії, молитовні килимки мусульманських народів. Цінні пам’ятки містить колекція В. Пещанського (20 килимів), яку закупили до музею в 1922 році. До неї увійшли шедеври килимарства кінця XVII – XVIIІ ст. з теренів Центральної України (Полтавщина, Київщина, Переяславщина та Східне Поділля).
У збірці НМЛ зберігаються і хатні настінні прикраси. Це близько 3 тисяч ажурних, вирізаних із кольорового паперу витинанок зламу ХІХ–ХХ ст. із етнографічних територій Покуття, Лемківщини, Західного Поділля, Бойківщини. Найдавніші у групі – 80 паперових оздоб кінця ХІХ ст. зі с. Тиманівки Тульчинського району Вінницької області (з колекції Ю. Александровича). Окрім витинанок, до цієї збірки увійшло понад 100 зразків декоративного розпису. Серед декоративних композицій роботи відомих майстрів-класиків цього виду народного мистецтва: Тетяни Пати, Надії Білокінь, Марфи Тимченко, Пелагеї Глущенко, Віри Павленко, Ірини Пилипенко, Федора Панка, Василя Вовка та ін. Справжньою окрасою збірки є наївні малюнки майстрині всесвітньої слави – Марії Примаченко.
Доволі цілісна й численна музейна збірка писанок кінця ХІХ – початку ХХІ ст., яка налічує 3737 одиниць збереження. Група представляє ще один вид декоративно-ужиткового мистецтва – розпис на яйцевій шкаралупі, що активно і тривало розвивався в Західній Україні. Фонд зберігає писанки з Гуцульщини, Покуття, Буковини, Західного Поділля, Опілля, Бойківщини, Надсяння, Лемківщини та Волині. Колекція продовжує формуватися завдяки щорічним поповненням-дарункам.